Новини

Презентація книги «Львівські лицарі Небесної Сотні»

Львівські лицарі Небесної Сотні

 

 

                                              Україна починається з мене.

Не можеш воювати автоматом –

   воюй молитвою, пером, пензлем.

 

Небесна сотня в ирій полетіла…  Під такою назвою у загальноосвітній середній школі № 27 м. Львова проходила презентація книги пам’яті «Львівські лицарі Небесної Сотні»,  яку підготовлено до друку колективом   комунального  закладу  Львівської обласної ради «Львівський обласний центр краєзнавства, екскурсій і туризму учнівської молоді» на основі матеріалів учнівської  пошуково-дослідницької  експедиції «Герої не вмирають» про життєвий шлях та героїчний подвиг на Майдані Незалежності вихідців зі Львівщини.

 Їх 22 відважних  лицарі  ХХІ століття, які стали  прикладом великої людської, громадянської та національної відваги, сили духу і стійкості,  вони різного віку, але об’єднала їх у боротьбі за  Незалежність, Свободу та Гідність одна любов до рідного краю, прагнення змінити життя у країні на краще.  

На презентацію книжки були запрошені рідні та близькі Героїв Майдану. Прийшли дочка Уляна  та племінниця Оксана Вербицького Юрія Тарасовича, а також матері:  Варениці Романа Михайловича, Дигдаловича Андрія Івановича, Дяковського Юрія Івановича, Коцюби Віталія Миколайовича, Паньківа Миколи-Олега Олександровича, дружина і син Топія Володимира Петровича.

       У вітальному слові  директор КЗ ЛОР ЛОЦКЕТУМ  Михайло Набитович сказав: «Німецький поет Гете вважав, що перед великим розумом потрібно  схиляти  голову, перед великим серцем  – ставати  на коліна. А перед Вами, рідні наших Героїв-Лицарів,  я хочу схилити голову і коліна, бо завдяки   їм  Україна зробила вибір. Вони змінили хід історії, якби не їхня жертовність, то сьогодні москальський чобіт уже топтав би рідну землю, українську мову і пісню, українську вишиванку, звичаї та традиції».

Усім  рідним  директор закладу Михайло Набитович вручив книжки зі словами вдячності за їх неоціненний батьківський подвиг.

Отець – військовий капелан Ростислав Височан із Нового Роздолу запросив усіх до спільної молитви. Учні школи запалили свічки пам’яті, читали вірші Богдана Сольчаника та інших авторів, виконували пісні. І  в багатьох присутніх на очах були сльози.  Бо так хочеться вірити, що життя  Героїв віддані не марно, що пам’ять про них згуртує живих, дасть силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Так навічно поселився  серед шкільного гамору і тиші, дитячого сміху і голосу дзвінка Вербицький Юрій Тарасович. Директор школи Ірина Гайдук розповіла, як виникла ідея створення погруддя героя, про плани щодо створення музею.

Вчитель історії Дублянської ЗОШ імені Анатолія  Жаловаги, керівник учнівської  пошуково-дослідницької роботи, у своєму виступі поділилася думками про те, як вони разом із дітьми працювали над роботою:  ходили на зустрічі із рідними, близькими, друзями, вчителями, щоб записати спогади, збирали  матеріали про факти перебування на Майдані Незалежності тощо. Пам’ять про Героїв-лицарів повинна стати  вічною через створення кімнат-світлиць, музеїв  у школах, де вони навчалися, їхніми іменами потрібно називати вулиці міст і сіл, де вони народилися, про них потрібно писати книжки, що і зроблено Львівським обласним центром краєзнавства, екскурсій і туризму учнівської молоді.

Заслужений вчитель України, педагог із Старосамбірщини, Оксана Вовчко, наголосила, що книжка «Львівські лицарі Небесної Сотні» повинна бути на столі у кожного посадовця поруч із Кобзарем Тараса Шевченка як мірило їх громадянської совісті, як нагадування про те, якою ціною вони прийшли до влади, як настанова, що Україна починається із кожного, і що потрібно гідно працювати, щоб долучитися до спільного діла українського народу: вийти переможцем у боротьбі за національну ідею. Чого, на жаль, нашим можновладцям  бракує. Із ЗМІ ми чуємо, що на першому місці  гроші, бізнес, реорганізація закладів освіти, медицини «…звільнення третини  працівників». І що робити тій третині: залишати країну і їхати за кордон? Це у кращому випадку, якщо педагог чи лікар молодий. А хто ж тоді буде дбати про здоров’я та виховання підростаючого покоління? Складається враження, що нашій владі потрібне «стадо недолугих та бездуховних», в яке легко кинути кістку розбрату.

 А де мова про безпосередню роботу закладів освіти:  виховання наших дітей, виконання положень Концепції національно-патріотичного виховання? А як її виконувати, коли приміщення педагогічних закладів мають «заробляти»  гроші, а щоб це робити, влада вважає, що їх потрібно перетворювати  в готелі тощо.

У  виступі матерів Героїв Небесної Сотні чулися скарги, що подекуди їх вражає байдужість людей щодо вшанування пам’яті  їх дітей: не хочуть назвати вулицю іменем сина, де він народився, у школі, де вчився,  не створено навіть найменшого куточка-згадки, та і на презентацію книжки не з’явився жоден посадовець, хоча їх було запрошено.  

У рідних на очах були сльози, сльози скорботи та смутку, а в тих, чиї родини обійшла війна, у серці  поселялась непевність, зневіра, бо так хочеться, щоб уже через стільки років Незалежності  Україна стала державою, у якій не страшно жити і народжувати дітей, у якій хочеться працювати і творити, а не бути прислугою  в чужих країнах, у якій самодостатні освіта і медицина, у якій людина почувається захищеною.

У планах колективу Львівського обласного центру краєзнавства, екскурсій і туризму учнівської молоді є видання частини 1  книги-пам’яті про новітніх героїв російсько-української війни. Але без сприяння можновладців зробити це буде важко. Тут повинні долучитися усі, бо це ж наша історія, яку повинен знати і пам’ятати кожен українець. А прикладом у цьому повинна бути Львівщина, яку населення  центральної та східної України вважає  зразком патріотизму та духовності.

«Тож щира вдячність і доземний уклін Вам, рідні та близькі Золотих Крилатих Воїнів. Україно, прихисти їх дітей та батьків! Дякуємо педагогам та учням, які брали участь у пошуково-дослідницькій експедиції, побратимам, друзям та усім небайдужим за надання інформації про Героїв,  учням та  дирекції  ЗОШ № 27  м. Львова  за те, що стали учасниками зустрічі.

Без надії неможливо жити, працювати, творити. Тож нехай завжди над Вами буде Божа ласка, а поруч – світла Надія, сильна Віра та безмежна Любов» –такими  словами завершила дійство ведуча заходу, заступник директора КЗ ЛОР ЛОЦКЕТУМ, Марія Деленко.

 

Коментарі (0)

Залишилось символів - 500

Cancel or